Головна сторінка

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ПРО ТАЛАЛАЇВСЬКИЙ РАЙОН

Наш район - один із трьох найменших, що підперезують Чернігівщину на південному сході.  Це край нафти й газу. Край хліборобів-гречкосіїв. Край багатьох історичних пам`яток, з ним пов`язано немало відомих імен. Врешті, край невимовно мальовничих природних ландшафтів.

Край древній і мужній. Тут проходила одна з кількох оборонних ліній, які захищали від знищувальних набігів кочівників. Про це, зокрема, згадується в "Літописі Руському": тут, на нинішній Талалаївщині, у тодішньому містечку Ярошев (тепер с. Українське) влітку 1149 року зустрічалися князі Юрій та Святослав Ольговичі. Це той самий Ярошев (пізніше Ярошівка), що був на одній оборонній лінії з містечками Глебль (тепер Красний Колядин) - Баруч - Брона - Княж - Городок - Сребряний (теперішнє Срібне).

Як і колись, сьогодні Талалаївський район за своїм ресурсно-сировинним потенціалом, мережею автомобільних і залізничних шляхів та наявністю комунікацій, іншими характеристиками залишається надійним форпостом південно-східної частини Чернігівщини.

Талалаївський район утворений в 1933 році. Знаходиться в південно-східній частині Чернігівської області.

У 1933 р. Великобубнівський район Чернігівської області (с. Великі Бубни тепер Роменського району Сумської області) було перейменовано на Талалаївський. На теренах тодішнього Талалаївського району до 1928 р. було два райони, утворених 1923 р., - Березівський з частиною населених пунктів, що входив до Прилуцької округи, та Великобубнівський з частиною населених пунктів, що входив до Великобубнівського, а з 1933 р. районний центр перенесено з Великих Бубнів у Талалаївку (утворено Талалаївський район).

У 1939 р. Талалаївський район увійшов до складу новоутвореної Сумської області, у 1963 р., у зв`язку з укрупненням районів, Талалаївський ліквідовано і знову відновлено у 1966 р.

З 1966 року після адміністративно-територіальної реформи межує з Ічнянським, Бахмацьким, Срібнянським районами Чернігівської області, Роменським і Конотопським районами Сумської області.

Районний центр – смт Талалаївка розташований на 50 км Південної залізниці на ділянці Бахмач-Ромни та за 15 км від шляху Київ-Суми. Відстань до обласного центру залізницею-207 км, шосейними шляхами – 265 км, до м. Суми – 180 км та до м. Київ – 210 км.

Територія району становить 632,9 кв. км. Район має 45 населених пунктів, в тому числі селище Талалаївка та 44 сільських населених пунктів.

Станом на 01 жовтня 2017 року в районі проживає 12, 787 тис. населення. Пенсіонерів – 4222 особи (станом на 01.10.2017 р.), безробітних - 153 особи (станом на 01.10.2017р.)

Клімат Талалаївщини помірно континентальний. Ґрунти - чорноземи глибокі, мало гумусні, лугові, луго чорноземні та торфоболотні. В складі ґрунтів переважають чорноземи. Бал бонітету один з найбільших в області і становить в середньому 60.

Корисні копалини в районі такі: торф’яники, нафта, природний газ, глина.

Площа лісів – 5862 га. Основні породи – дуб, береза, липа, осика. Земель водного фонду 796,4147 га, в тому числі під ставками – 641,8375 га (станом на 01 липня 2016 року). Із заходу на схід район перетинає мала річка Роменка, охоронна зона якої знаходиться у державній власності і може також мати зацікавленість для інвесторів. Територією району також протікають річки: Березовиця, Лисогір, Олава.

На території району дві залізничні станції: Талалаївка і Блотниця Південної залізниці.

Автомобільних шляхів - 173,1 км, у тому числі з твердим покриттям - 150.

Відповідно до пункту 29 частини першої статті 85 Конституції України, пункту 8 статті 7 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», враховуючи пропозиції, подані органами місцевого самоврядування, та рекомендації Українського інституту національної пам’яті, Постановою Верховної ради України № 1353-VIII від 12 травня 2016 року «Про перейменування деяких населених пунктів» було перейменовано село Сильченкове Талалаївського району на село Стара Талалаївка,село Червоний Плугатар Талалаївського району на село Плугатар.

На чотирнадцятій сесії сьомого скликання від 18 травня 2017 року Талалаївська селищна рада прийняла рішення про об’єднання з територіальними громадами сіл Корінецьке, Мигурів Корінецької сільської ради, сіл Липове, Березовиця, Скороходове, Жолобок Липівської сільської ради, села Понори Понорівської сільської ради, сіл Красний Колядин, Глинське, Левівщина, селища Зелений Гай Красноколядинської сільської ради у Талалаївську селищну територіальну громаду з адміністративним центром у смт Талалаївка.

29 жовтня 2017 року відбулися перші вибори голови та депутатів до Талалаївської об’єднаної територіальної громади.

Кількість населених пунктів – 45, в т.ч. селище міського типу - 1.

 

Пам`ятки архітектури на території району: дерев`яна Успенська церква в с. Стара Талалаївка (ХІХ - поч. ХХ ст., майстер Бузовський), мурована (цегляна) Михайлівська церква в с. Юрківці (ХІХ ст.), приміщення дерев`яної (не діючої) церкви в с. Слобідка (ХІХ ст.), залишки дерев`яної церкви у с. Березівка.

Археологічні пам`ятки: в с. Липове - поселення, городище і курганний могильник періоду Київської Русі (ІХ-ХІІІ ст.), один з найбільших в Україні та на території колишньої Київської Русі. На території села Красний Колядин виявлено городище І тисячоліття до н. е., VIII-ХІІІ ст., ХVI-ХVIІ ст., можливо - залишки літописного міста Глібль (Глебель), уперше згаданого під 1147 р. і 1159 р. Біля с. Грицівка - городище з поселенням ІІ-І тисячоліття до н. е., ХІ-ХІІІ ст. Біля сіл Грицівка, Корінецьке, Красний Колядин, Липове, Харкове є кургани ІІ-І тисячоліття до н. е.

Славетні імена

На Талалаївщині народилися 5 героїв Радянського Союзу: М.Г. Кузьменко (с. Салогубівка тепер Роменського району Сумської області), М.П. Симоняко (с. Березівка), І.П. Науменко (с. Харкове), М.У. Чоботько (с. Рябухи). Звання Героя Соціалістичної Праці удостоєний директор радгоспу "Барсуківщина" С.В. Шарлай.

Серед видатних уродженців району декабрист Олександр Якубович (у с. Липове, де він народився, встановлено пам`ятник - бронзове погруддя).

У с. Понори народився Степан Данилович Ніс - український лікар, письменник, етнограф і фольклорист; в с. Українське (до 1964 р. - Ярошівка) народився український письменник, мистецтвознавець і фольклорист Василь Петрович Горленко, де й похований.

У садибі Горленка гостювали український письменник Панас Мирний, український художник-архітектор В.Г. Кричевський. У с. Березівка народилися народна артистка Російської Федерації Г.Й. Співак, український композитор М.Т. Коляда.

Тут, у маєтку поміщика-мецената Михайла Трифановського, гостювали великі живописці академіки В.Д. Орловський, М.О. Врубель. Саме у Березівці в літо 1886 р. Врубель подружився з К.О. Коровіним. У 1879 р.

В селі були художники брати Костянтин та Володимир Маковські. У Березівці виконав одну зі своїх прекрасних робіт "Сплячий хлопчик" скульптор М.П. Чижов. У с. Сильченкове минули дитинство та шкільні роки І.П. Кавалерідзе - скульптора і художника, драматурга і кінорежисера. Село Болотниця пов`язане з ім`ям Г.П. Затиркевич-Карпинської, яка працювала у трупах таких корифеїв сцени, як Л.М. Кропивницький, М.П. Старицький, М.К. Садовський, у Народному театрі в Києві під керівництвом М.П. Саксаганського.

У Красному Колядині жив і працював у молоді роки й останні роки життя український революціонер-народник Яків Васильович Стефанович, член "Народної волі." На його могилі плита з написом "Стефанович Яків Васильович - український революціонер-народник. 1854-1915 рр.". Родом із села Слобідка член Спілки письменників України, літературознавець, дослідник творчості Т.Г. Шевченка Петро Петрович Ротач.

У с. Лавіркове проживає носій кобзарських традицій старого часу Заслужений працівник культури Рачок Ігор Карпович, учень відомого роменського кобзаря.

Бахмач Володимир, Кунденко Володимир, наші земляки – воїни АТО, які не повернулися з поля бою неоголошеної війни на сході України.

Бахмач Володимир Степанович, рядовий військової частини ПП 2278 (13-й мотопіхотний батальйон). Загинув 17 лютого 2015 року при виході українських підрозділів з міста Дебальцеве. В 3-х кілометрах від села Луганське Артемівського району Донецької області В. Бахмач та двоє його товаришів підірвалися на міні. Похований у селі Понори Талалаївського району .

Указом Президента України від 21 березня 2016 року №103 за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено орденом "За мужність" III ступеня солдата БАХМАЧА Володимира Степановича (посмертно).

Кунденко Володимир Іванович, сержант військової частини А 1815 (селище Гончарівське Чернігівського району).Загинув 4 жовтня 2014 року у ході боїв за аеропорт міста Донецька. Похований у селі Харкове Талалаївського району.

Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).